НЕТИПОВІСТЬ ЯК ПРИРОДНЕ РОЗМАЇТТЯ В ІНКЛЮЗИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Анотація

Стаття покликана розширити розуміння нетиповості як природного розмаїття людської популяції, а також інклюзії, як світоглядної моделі демократичного прогресивного устрою співіснування розмаїтої спільноти. Зокрема, в ній представлено окремі концептуальні підходи до розуміння нетиповості в інклюзивному середовищі. В наукових потрактуваннях нетиповості простежується концептуальна багатовекторність, що деталізує і конкретизує педагогічні, психологічні, соціологічні, філософські та ін. позиції в розумінні цього явища. Окреслено спільні аспекти в характеристиці цього поняття, що виявляються у тлумаченні її через соціальну недостатність, зумовлену біосоціальними чинниками. В освітньому середовищі нетиповість розуміється як знижена чи підвищена здатність особливої дитини нормативно засвоювати академічні та соціальні нормативи. Бачення західних та українських науковців у розумінні винятковості загалом збігається і полягає в оцінці її як навчального, культурного, соціального, психологічного та ін. відхилення. Втім, у західній рефлексії спостерігається більша спрямованість на соціальні очікування, водночас в українських реаліях досі зустрічаються потрактування нетиповості як індивідуальної характеристики особистості. Обґрунтовується необхідність узагальнення науковцями концептуальної візії стосовно нетиповості, що дасть змогу виважено розробляти стратегії впровадження інклюзивного навчання в Україні, удосконалювати його законодавчо-нормативне поле, створювати ефективні технології навчання та соціалізації поліморфного контингенту освітніх закладів.