ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВОЛЬОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОМУНІКАЦІЇ У ПІДЛТКІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Анотація

У статті здійснено диференційний аналіз психологічних особливостей вольового регулювання комунікації у підлітків із порушеннями інтелектуального розвитку і нормотиповим розвитком. Визначено актуальність проблеми, розглянуто наукові джерела зі спеціальної та загальної психології, у яких висвітлено проблему комунікації, окреслено основні теоретичні та експериментальні здобутки науковців, що стосуються вивчення вольового забезпечення комунікативної взаємодії та комунікативної поведінки. З’ясовано сутність вольового регулювання комунікації, описано його основні функції, які полягають в управлінні власною комунікативною поведінкою, здатності мобілізувати зусилля на забезпечення ефективної комунікативної взаємодії, вміння долати труднощі комунікативних взаємин, спроможності справлятись із деструктивними емоційними імпульсами.

Визначено мету та основні завдання експериментального дослідження вольового регулювання комунікації. Здійснено підбір методів і методик для проведення емпіричного експерименту, серед яких теоретичний і диференційний аналіз, систематизація науково-методичних джерел із проблеми, експертне оцінювання, дослідження вольової організації особистості за тестом А. Хохлова, соціального самоконтролю ‒ за методикою М. Снайдера, порівняння експериментальних даних.

На основі емпіричного дослідження  з’ясовано відмінності вольового регулювання комунікації у дітей із порушеннями інтелекту та нормотиповим розвитком. Описано диференційні особливості, що стосуються організованості комунікативної діяльності: прагнення до самоорганізації та вміння згуртовувати навколо себе однолітків. Охарактеризовано рівні наполегливості у ситуаціях спілкування, що виявляються у здатності настійливо опановувати необхідні навички комунікації, долаючи труднощі комунікативної взаємодії. З’ясовано відмінності у формуванні самостійності поглядів та здатності виражати свою думку під час спілкування. Описано тенденцію до самостійного контролю за своєю поведінкою в напружених і конфліктних ситуаціях. Відтворено функцію свідомого ставлення до вимог комунікативної взаємодії в термінах соціальної відповідальності. 

На основі дослідження зроблено висновок про психологічні особливості вольового регулювання комунікації у дітей із порушеним і нормотиповим інтелектуальним розвитком, проаналізовано їхні відмінності та спільні тенденції. З’ясовано перспективи подальших досліджень із проблеми, що стосуються формування навичок комунікативної взаємодії шляхом підвищення рівня вольового регулювання.